МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ



Україна, 01001, м. Київ, вул. Городницького, 13. Тел. (380-44) 229-66-64 Факс (380-44) 229-56-31



16.03.2005 р. № 20-9-1265 Одеська обласна колегія

на ваш № ЗО від 09.02.2006 р. адвокатів

(Щодо оподаткування адвокатської діяльності)





На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2005 року № 5511/1/1 -05 (до листа Адвокатського Об'єднання "Одеська обласна ко­легія адвокатів" від 9 лютого 2005 року № ЗО) Міністерством юстиції України разом з Міністерством фінансів України, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України та Державною податковою адміністрацією Ук­раїни опрацьовано питання щодо оподаткування адвокатської діяльності та повідомляється.



Згідно з статтею 1 Закону України "Про адвокатуру" адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юри­дичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Статтею 3 цього Закону установлено, що діяльність адвокатури регулюєть­ся Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами Украї­ни і статутами адвокатських об'єднань.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з до­ходів фізичних осіб".

Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено зменшення податкового навантаження на фізичних осіб шляхом зниження став­ки податку їх доходів до 13 % з одночасним розширенням бази оподаткуван­ня за рахунок ліквідації пільг, наданих за професійною ознакою.

Відповідно до пунктів 1.9 та 1.19 статті 1 вказаного Закону незалежна про­фесійна діяльність - це діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітек­торів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерсь­кою) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, якщо такі особи не є най­маними працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з аб­зацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

Самозайнята особа - це платник податку, який є суб'єктом підприємниць­кої діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до підпункту "з" пункту 1.3 цієї статті цього Закону дохід з І джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний плат ником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді до­ходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професі­йної діяльності на території України.

При цьому, згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 цього Закону об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з Ук­раїни, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Підпунктом 4.3.25 пункту 4.3 статті 4 цього Закону передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

Проте, на даний час Верховною Радою України ще не прийнято відповід­ного Закону, який би встановлював спеціальну (спрощену) систему оподатку­вання доходів (прибутку) самозайнятої особи, що одержані нею від здійснен­ня незалежної професійної діяльності.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства Украї­ни про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає прин­ципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового дер­жавного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за ра­хунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбаче­них цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пен­сійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного стра­хування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Пунктом 4 статті 11 цього Закону встановлено, що загальнообов'язково­му державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, особи, які за­безпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріаль­ною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосе­редньо ВІД ЦІЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Згідно з частиною другою статті 15 цього Закону платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунк­тах 1 -7,9, 10, 12, 15 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-6 статті 18 цього Закону страхові внески є цільо­вим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території Ук­раїни в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету Ук­раїни, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не пе­редбачені цим Законом.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та спла­ти страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Разом з ним, повідомляємо, що абзацами шостим та сьомим підрозділу "Соціальне страхування та пенсійна реформа" розділу III Програми діяльності Кабінету Міністрів "Назустріч людям", схваленої Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2005 року № 2426-ІУ, передбачено, що адміністративна система соціального страхування буде комплексно' реформована з метою ска­сування неефективного адміністрування страхових фондів. Із зменшенням адм­іністративних видатків через створення єдиної системи збору та обліку внесків і запровадження єдиного соціального внеску підвищиться рівень страхових вип­лат без збільшення податкового навантаження на роботодавців та працівників.

Зменшення навантаження на фонд оплати праці буде досягнуто шляхом перерозподілу структури страхових внесків до фондів соціального страхуван­ня між роботодавцями та працівниками з одночасним підвищенням розміру заробітної плати.

Разом з цим, Міністерство фінансів України у листі від 15 березня 2005 року № 31-17160-05-5/3875, зокрема, поінформувало, що встановлення за­гальної суми відрахувань з гонорару адвокатів на рівні 10 % може призвести до зменшення надходжень до соціальних фондів, бюджет яких є нині досить напруженим і покривається не тільки за рахунок їх бюджетів, а й з Державно­го бюджету України. Врахування зазначеної пропозиції вплине і на зменшен­ня надходжень до місцевих бюджетів, оскільки податок з доходів фізичних осіб зараховується саме до місцевих бюджетів.





Заступник Міністра А. В. Єфіменко