Нормативні акти / Общий кодекс правил для адвокатов стран Европейского Содружества, принятый в октябре 1988 г. в Страсбурге
Загальний кодекс правил для адвокатів країн
Європейського Співтовариства

(Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року)

Витяг
1. Вступ

1.1. Місце адвоката в суспільному житті

У будь-якому правовому суспільстві адвокату відведено особливу роль; його призначення не обмежено сумлінним виконанням
свого обов’язку у межах закону. Адвокат має діяти в інтересах права в цілому так само, як і в інтересах тих, чиї права і свободи йому довірено захищати; не лише виступати в суді від імені клієнта, а й надавати йому юридичну допомогу у вигляді порад і консультацій.
У цьому зв’язку на адвоката покладено цілий комплекс зобов’язань як юридичного, так і морального характеру, які часто вступають у взаємну суперечність. Зобов’язання умовно поділяють на такі категорії:
перед клієнтом; .
перед судом та іншими органами влади, з якими адвокат контактує, виступаючи як довірена особа клієнта або від його імені;
перед іншими представниками даної професії в цілому і перед будь-ким з колег зокрема;
а також перед суспільством, для членів якого існування свободної незалежної професії поряд з додержанням правових норм є найважливішою гарантією захисту прав людини перед державною владою та іншими інтересами суспільства.

1.2. Суть правил професійної етики
1.2.1. Правила професійної етики передбачають добровільне виконання їх тими, на кого поширюється їх дія, з метою забезпечення виконання адвокатом своїх обов’язків так, як це прийнято в будь-якому цивілізованому суспільстві. Недодержання адвокатом цих правил карається, аж до застосування до нього дисциплінарних санкцій.
1.2.2. Правила, якими керується будь-яке об’єднання адвокатів, походять від існуючих в ньому традицій. Вони також співвідносяться з умовами і характером завдань, що виконуються членами даної організації в межах судових і адміністративних процедур, із державним законодавством.
Вважається неможливим і небажаним як застосування даних правил поза їх загальним контекстом, так і їх застосування щодо будь-якого іншого комплексу правил, що явно з ними не узгоджується.
Проте у більшості випадків в основу правил різних об’єднань адвокатів покладено одні й ті самі цінності та загальні для всіх положення.

1.3. Мета прийняття даного кодексу
1.3.1. Подальший розвиток інтеграції в рамках Європейського Співтовариства і розширення міжнародної діяльності адвокатів в країнах Співтовариства викликали необхідність розробки загальних правил, що застосовуються до адвокатів, як судових захисників, так і консультантів з юридичних питань, які займаються міжнародною практикою в країнах Співтовариства. Однією з цілей прийняття даного кодексу є також намагання полегшити утруднення, що виникають в результаті застосування так званої „подвійної деонтології”, як підкреслено у ст. 4 Директиви Європейського Співтовариства N 77/249 від 22 березня 1977 р.
1.3.2. Організація, що виступає від імені юристів країн Європейського Співтовариства, передбачає, щоб положення, викладені в даному кодексі:
були визнані чинними на підставі консенсусу усіх об’єднань адвокатів країн Європейського Співтовариства;
були як можна скоріше прийняті як такі, що підлягають виконанню згідно з процедурами, що регулюють міжнародну діяльність адвокатів, та існують як у межах будь-якої держави зокрема, так і усього Співтовариства в цілому;
бралися до уваги у процесі перегляду національних деонтологічних правил і правил професійної практики з метою їх подальшого приведення у відповідність.
Цим висловлюється побажання, щоб тлумачення і застосування національних деонтологічних правил професійної практики в міру можливості здійснювалися в майбутньому згідно з положеннями даного кодексу.

1.5. Застосування кодексу ratione materiae
Незалежно від приведення деонтологічних правил і правил професійної практики до подальшої взаємної відповідності, нижченаведені правила повинні застосовуватися у сфері міжнародної діяльності адвоката, що здійснюється ним в рамках Європейського Співтовариства. Поняття „міжнародна діяльність” включає у себе:
(а) усі професійні контакти адвокатів країн Співтовариства за винятком контактів, що здійснюються адвокатами однієї країни;
(б) професійна діяльність адвоката однієї з країн Співтовариства, що здійснюється ним в іншій країні Співтовариства незалежно від його фізичного перебування в цій країні.

1.6. Визначення
У даному кодексі застосовуються такі визначення:
держава реєстрації - держава, що входить до Співтовариства, де зареєстровано об’єднання адвокатів, членом якого є адвокат;
держава перебування - будь-яка інша держава Співтовариства, де адвокат займається професійною діяльністю;
компетентний орган - професійна організація, що зареєстрована в одній з країн Співтовариства і здійснює контроль за виконанням адвокатами правил професійної етики, і у разі необхідності накладає на них дисциплінарні стягнення.

2. Загальні положення
2.1. Незалежність

2.1.1. Завдання, що виконуються адвокатом у процесі професійної діяльності, вимагають його абсолютної незалежності і відсутності будь-якого впливу на нього, пов’язаного, в першу чергу, з його особистою заінтересованістю або з тиском зовні. Незалежне становище адвоката сприяє зміцненню в суспільстві довіри до процедур правосуддя і неупередженості суддів. Таким чином, адвокату необхідно уникати будь-яких ущемлень власної незалежності і не поступатися принципами обов’язку заради інтересів клієнта, суду або інших осіб.
2.1.2. Адвокату належить зберігати незалежність як при розгляді майнових спорів, так і справ, не пов’язаних з матеріальною заінтересованістю. Порада, одержана клієнтом від адвоката, втрачає сенс, якщо останній дав її, керуючись міркуваннями власної вигоди, з будь-яких корисливих інтересів або під впливом тиску зовні.

2.2. Довіра і особиста порядність
Довірчі відносини між адвокатом і клієнтом можуть виникнути лише у разі відсутності в останнього сумнівів щодо чесності і сумлінності адвоката.

2.3. Конфіденційність
2.3.1. Особливість професії адвоката полягає в тому, що він одержує від клієнта відомості, які той не буде повідомляти іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належить зберігати в таємниці. Довіра до адвоката може виникнути лише за умови обов’язкового додержання ним принципу конфіденційності. Таким чином, конфіденційність є першорядним і фундаментальним правом та обов’язком адвоката.
2.3.2. Адвокат зобов’язаний однаковою мірою зберігати в таємниці як відомості, одержані ним від клієнта, так і інформацію про клієнта, надану йому у процесі надання послуг клієнту.
2.3.3. На обов’язок додержання конфіденційності не поширюється дія строку давності.
2.3.4. Адвокат зобов’язаний вимагати додержання конфіденційності від помічників і від будь-яких інших осіб, які беруть участь в наданні послуг клієнту.

2.4. Додержання правил інших об’єднань адвокатів
Згідно з законодавчими актами Співтовариства (зокрема, з Директивою N 77/249 від 22 березня 1977 р.) адвокат з іншої країни Співтовариства повинен керуватися правилами об’єднання адвокатів тієї країни Співтовариства, де він займається професійною діяльністю. Адвокати зобов’язані надавати інформацію про ті правила, які можуть перешкоджати здійсненню ними професійної діяльності.

2.5. Неприпустимі види діяльності
2.5.1. З метою забезпечення незалежності адвоката при виконанні ним професійних обов’язків і у зв’язку з тим, що він є одним з учасників здійснення правосуддя, деякі види діяльності визнаються несумісними з його статусом.
2.5.2. Адвокат, який виступає в державі перебування в ролі захисника або бере участь від імені клієнта в судовому розгляді, зобов’язаний діяти згідно з положенням про недопустимі види діяльності, що існують в державі перебування.
2.5.3. Адвокат, який займається професійною діяльністю в державі перебування і бажає взяти безпосередню участь в будь-яких комерційних операціях або зайнятися на території держави перебування будь-яким видом діяльності, не пов’язаної з юриспруденцією, зобов’язаний керуватися існуючим в цій державі положенням, що передбачає недопустимі для адвокатів види діяльності або зайняття, несумісні з їх професійним статусом.

2.6. Особиста реклама
2.6.1. Адвокат не повинен займатися саморекламою або прагнути до широкої популярності, якщо це визнається неприпустимим. В інших випадках адвокат може займатися саморекламою або намагатися до широкої популярності лише у межах того, наскільки це визнано допустимим у правилах, якими він керується.
2.6.2. Зайняття саморекламою вважається допустимим у випадках, якщо адвокат, який допустив подібні дії з метою залучення потенційних клієнтів, здатний довести, що вищевказані дії були вчинені ним у місцях, де вони визнані допустимими.

2.7. Інтереси клієнта
Керуючись нормами законодавства і правилами професійної етики, адвокат завжди зобов’язаний діяти в інтересах клієнта, які для нього завжди превалюють перед його власними та інтересами колег-юристів.
З. Відносини з клієнтами

3.1. Одержання вказівок і строк їх дії
3.1.1. При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов’язаний керуватися вказівками клієнта. Проте він також може керуватися вказівками іншого адвоката, який діє в інтересах того самого клієнта, або котрий бере участь у розгляді тієї самої справи за розпорядженням будь-якого компетентного органу.
3.1.2. Адвокат зобов’язаний надавати консультації клієнту або виступати від його імені своєчасно, сумлінно і старанно. Він несе особисту відповідальність за відмову слідувати вказівкам клієнта. Адвокат зобов’язаний інформувати клієнта про процес розгляду дорученої йому справи.
3.1.3. Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, яка явно не відповідає рівню його професійної компетенції, без участі в ній іншого адвоката, що володіє необхідною компетенцією.
3.1.4. Адвокат не повинен користуватися правом відмови від подальшої участі в розгляді справи, якщо обставини не дозволяють клієнту знайти іншого юриста без шкоди для клієнта.

3.2. Суперечність інтересів
3.2.1. Адвокат може відмовитися від надання консультацій двом або кільком клієнтам, які беруть участь у розгляді однієї і тієї самої справи, або не виступати від їх імені за наявності суперечності інтересів клієнтів або обгрунтованої загрози виникнення такої суперечності.
3.2.2. Адвокат зобов’язаний припинити обслуговування обох клієнтів у випадку вступу їх інтересів у взаємну суперечність, а також при виникненні загрози порушення конфіденційності або загрози незалежності самого адвоката.
3.2.3. Адвокат також зобов’язаний утриматися від обслуговування нового клієнта, якщо це здатне викликати виникнення загрози порушення конфіденційності відомостей, що довірені йому попереднім клієнтом, або якщо інформація, що є у розпорядженні адвоката, про стан справ попереднього клієнта здатна стати джерелом переваг для нового клієнта.
3.2.4. У випадку колективного здійснення адвокатами професійної діяльності дія параграфів 3.2.1 - 3.2.3 даної статті поширюється як на групу адвокатів у цілому, так і на кожного з адвокатів зокрема.

3.3. Pactum de quota litis
3.3.1 Адвокат не повинен укладати pactum de quota litis.
3.3.2. Під поняттям „Pactum de quota litis” розуміється угода, що укладається між адвокатом і клієнтом до винесення остаточного рішення стосовно справи, що розглядається, у якій клієнт є однією із заінтересованих сторін. Згідно з вищевказаною угодою клієнт зобов’язується у випадку винесення рішення на його користь виплатити адвокату винагороду у вигляді грошової суми або у будь-якій іншій формі.
3.3.3. Угода про виплату адвокату гонорару згідно з вартістю майна, що оспорюється, не є pactum de quota litis, якщо розмір винагороди визначено згідно з офіційною шкалою гонорарів або за наявності контролю з боку компетентного органу, юрисдикція якого поширюється на адвоката.

3.4. Регулювання розміру гонорарів
3.4.1. Розмір гонорару адвоката, що визначається у розумних межах і співвіднесений з характером послуг адвоката, повинен бути заздалегідь відомий клієнту в повному обсязі.
3.4.2. Незалежно від існування будь-якої угоди між клієнтом і адвокатом, розмір гонорару останнього регулюється згідно з статутом об’єднання адвокатів, членом якого є адвокат. У випадку одночасного членства адвоката в кількох об’єднаннях, застосовується той статут, зміст якого найбільше відповідає змісту договору.

3.5. Попередня виплата гонорару
3.5.1. Якщо адвокат вимагає попередньої виплати гонорару і (або) компенсації можливих витрат, пов’язаних з виконанням замовлення клієнта, суми, що підлягають виплаті як гонорар і компенсація можливих витрат, не повинні перевищувати розумних розмірів.
У разі нездійснення клієнтом попередньої виплати, адвокат має право відмовитися від подальшої участі у розгляді справи або від надання послуг клієнту, за винятком випадків, передбачених у пункті 3.1.4 даного Кодексу.

3.6. Поділ гонорару з особами, які не є адвокатами
3.6.1. Викладене в цьому пункті не зобов’язує адвоката передавати частину гонорару особам, що не є адвокатами.
3.6.2. Згідно з положеннями даного Кодексу адвокат може виплатити гонорар, комісійні або будь-які види компенсації спадкоємцям померлого адвоката або адвокату, який раніше брав участь в розгляді справи, у розгляді якої тепер бере участь цей адвокат.

3.7. Юридична допомога
Адвокат зобов’язаний інформувати клієнта про можливість надання йому юридичної допомоги у разі необхідності.

3.8. Кошти клієнта
3.8.1. У випадку, якщо у процесі розгляду справи адвокати розпоряджаються належними клієнту грошовими сумами (далі - „кошти клієнта”), для адвокатів є обов’язковим таке:
3.8.1.1. Кошти клієнта завжди повинні знаходитися на рахунку в банку або у будь-якій іншій організації, що дозволяє здійснення контролю з боку органів влади за переказом адвокатом на рахунок коштів, що надаються клієнтом у його розпорядження, за винятком випадків наявності прямого або опосередкованого розпорядження клієнта щодо використання коштів будь-яким іншим чином.
3.8.1.2. У документах за рахунком, відкритим адвокатом для зберігання коштів клієнта, має міститися вказівка на те, що дана операція здійснена адвокатом від імені і за дорученням клієнта або клієнтів.
3.8.1.3. На відкритому адвокатом рахунку або рахунках для зберігання коштів клієнта постійно повинна перебувати сума, що дорівнює або перевищує загальну суму коштів клієнта, які перебувають у розпорядженні адвоката.
3.8.1.4. Усі кошти клієнта повинні виплачуватися йому або за його вимогою, або за визначених ним умов.
3.8.1.5. Виплати будь-якій особі з коштів клієнта, що здійснюються від його імені, виключаючи:
а) виплати клієнту або в його інтересах з коштів іншого клієнта і
б) виплату гонорару адвокату, повинні бути заборонені, за винятком передбачених законодавством випадків або за наявності безпосереднього або опосередкованого дозволу клієнта на їх здійснення.
3.8.1.6. Адвокат зобов’язаний вести фінансові документи щодо розпорядження ним коштами кожного клієнта окремо, які повинні надаватися клієнту на його вимогу.
3.8.1.7. Компетентні органи усіх країн Співтовариства повинні володіти правом контролю і конфіденційності вивчення фінансових документів адвоката за наданими в його розпорядження коштами клієнта на предмет виявлення випадків порушення адвокатом правил, що підлягають виконанню, і застосування до нього санкцій у разі виявлення вищевказаних порушень.
3.8.2. Стосовно викладеного в наступному пункті і щодо правил, які містяться у пункті 3.8.1, адвокат, який розпоряджається коштами клієнта у процесі виконання ним професійних обов’язків на території однієї з держав
Співтовариства, повинен додержуватись правил розпорядження коштами клієнта і ведення фінансової документації, встановлених компетентними органами держави реєстрації.
3.8.3. Адвокат, який бере участь в розгляді справи або надає послуги клієнту на території держави перебування, може за наявності угоди між відповідними органами держави реєстрації і держави перебування керуватися у здійсненні професійної діяльності правилами, що діють на території держави перебування, виключаючи аналогічні правила, що діють на території держави реєстрації. У цьому випадку адвокат зобов’язаний за можливості інформувати клієнтів про те, що він керується правилами держави перебування.

3.9. Професійне страхування
3.9.1. Адвокати завжди повинні бути застраховані від пред’явлення позовів, пов’язаних з недостатньою професійною компетентністю. Розмір страховки визначається в розумних межах співвідносно з ризиком можливих помилок, допущених адвокатами у ході здійснення професійної діяльності.
3.9.2.1. Стосовно викладеного в наступному пункті адвокат, який надає послуги клієнту або займається будь-якою іншою професійною діяльністю на території однієї з країн Співтовариства, має виконувати вимоги правил обов’язкової страховки від ризику професійної відповідальності, що діють на території держави реєстрації.
3.9.2.2. Адвокат, який зобов’язаний укласти договір страхування на території держави реєстрації згідно з викладеним у попередньому пункті і який займається професійною діяльністю на території держави перебування, що входить до Співтовариства, має докласти усіх необхідних зусиль з метою укладення договору страхування згідно з правилами держави реєстрації щодо послуг клієнтам або інших видів професійної діяльності, які здійснюються ним на території держави перебування, що входить до Співтовариства.
3.9.2.3. Адвокат, який не зміг одержати страхове забезпечення згідно з положеннями пункту 3.9.2 або не зобов’язаний укладати вищевказаний договір на території держави реєстрації у випадку виконання ним професійних зобов’язань на території держави перебування, що входить до Співтовариства, має докласти необхідних зусиль з метою укладення договору про страхування від професійної відповідальності, якщо послуги, що надаються ним клієнтам, або інші види професійної діяльності, здійснюються на підставі вимог, еквівалентних вимогам, які пред’являються до адвокатів на території держави перебування, що входить до Співтовариства.
3.9.2.4. У випадку неможливості укладення адвокатом договору про страхування згідно з вищенаведеними правилами йому належить довести цей факт до відома клієнтів, які можуть пред’явити до нього вищезгаданий позов.
3.9.2.5. Адвокат, який займається професійною діяльністю на території держави перебування, що входить до Співтовариства, може за наявності угоди між компетентними органами держави реєстрації і держави перебування, що входять до Співтовариства, керуватися для заміни правил страхування, прийнятих у державі реєстрації, правилами страхування, що діють на території держави перебування. В цьому випадку адвокату належить вжити необхідних заходів із метою повідомлення клієнта про те, що він застрахований згідно з правилами держави перебування.

4. Взаємовідносини з судом

4.1. Застосовувані правила поведінки в суді

Адвокат, який знаходиться у залі суду або бере безпосередню участь в судових слуханнях у процесі розгляду справи, зобов’язаний підкорятися правилам поведінки, прийнятим для даного суду.

4.2. Чесне провадження розгляду
Адвокат завжди зобов’язаний належним чином додержуватись принципу чесного провадження судового розгляду. Наприклад, адвокат не повинен вступати в контакт з суддею без попереднього повідомлення адвоката протилежної сторони або пред’являти судді будь-які предмети або документи, не попередивши заздалегідь адвоката іншої сторони, за винятком випадків, коли подібні дії передбачені правилами проведення судового розгляду.

4.3. Дії у суді
При додержанні належної поваги до суду, адвокат зобов’язаний захищати інтереси клієнта сумлінно і з максимальною для нього вигодою, проте, не виходячи за передбачені законодавством межі.

4.4. Невірогідні або невірні відомості
Адвокат ні в якому разі не повинен повідомляти суду явно невірогідні або невірні відомості.

4.5. Взаємовідносини з арбітрами та іншими працівниками судових органів
Правила, що визначають поведінку адвоката в суді, поширюються також на його відносини з арбітрами і будь-якими іншими особами, котрі виконують обов’язки, які прямо чи побічно пов’язані із судочинством, у тому числі і на непрофесійній основі.

5. Взаємовідносини адвокатів

5.1. Дух корпоративної єдності

5.1.1. Дух корпоративної єдності представників даної професії передбачає відносини довіри і співробітництва, що підтримуються адвокатами між собою і заради інтересів клієнтів, і заради уникнення непотрібних спорів. Протиставлення професійних інтересів інтересам правосуддя та інтересам осіб, які його домагаються, в будь-якому випадку визнається невиправданим.
5.1.2. Адвокат зобов’язаний визнавати усіх інших адвокатів із тих держав, що входять до Співтовариства, як колег за професією і ставитися до них згідно з нормами порядності і поваги.

5.2. Співробітництво адвокатіврізних держав Співтовариства
5.2.1. Будь-який адвокат, рівень компетенції якого не досить високий, для участі в розгляді будь-якої справи, не повинен приймати доручення від колеги з держави, що входить до Співтовариства. Він зобов’язаний допомогти колезі одержати необхідні відомості про адвокатів, чий професійний рівень дозволяє надати дану послугу.
5.2.2. У процесі співробітництва адвоката однієї з держав, що входять до Співтовариства, з адвокатом з іншої держави Співтовариства, обидва вони зобов’язані брати до уваги можливу різницю між законодавчими системами, а також організаціями адвокатів, їх компетенцією і обов’язками у відповідних державах Співтовариства.

5.3. Взаємне листування адвокатів
5.3.1. У разі, якщо адвокат, який надіслав будь-яке повідомлення адвокату, котрий перебуває в іншій державі Співтовариства, бажає додержання конфіденційності або має намір запобігти заподіянню шкоди, йому слід відкрито заявити про свої наміри при відправленні документа.
5.3.2. Якщо одержувач повідомлення не здатний забезпечити збереження конфіденційності або незаподіяння шкоди, йому належить повернути документ відправнику, не розголошуючи його зміст іншим особам.

5.4. Гонорари за рекомендацію
5.4.1. Адвокат на свій розсуд має право вимагати і приймати від іншого адвоката або іншої особи гонорар, комісійні або будь-яку іншу винагороду за дачу рекомендації або допомогу в пошуку клієнта.
5.4.2. Адвокат на свій розсуд має право виплачувати гонорар, комісійні або будь-яку іншу винагороду за одержання ним рекомендації або допомоги в пошуку клієнта.

5.5 Відносини з протилежними сторонами
Адвокат не повинен повідомляти будь-які відомості особі за наявності інформації, що вона або одержує консультації від іншого адвоката, або цей адвокат виступає від її імені, за винятком
наявності домовленості з адвокатом протилежної сторони (в останньому випадку адвокат зобов’язаний інформувати адвоката протилежної сторони про повідомлення ним вищевказаних відомостей).

5.6. Заміна адвоката
5.6.1. Адвокат, який одержав вказівку представляти інтереси клієнта замість іншого адвоката, зобов’язаний повідомити про це останнього і згідно з пунктом 5.6.2 не повинен приступати до виконання професійних обов’язків не переконавшись в існуванні необхідних домовленостей щодо гонорару і компенсацій, які виплачуються іншому адвокату. При цьому новий адвокат не несе відповідальності у зв’язку з виплатою гонорару і компенсацій іншому адвокату.
5.6.2. У разі необхідності вжиття термінових заходів в інтересах клієнта до того як можуть бути виконані умови, передбачені в пункті 5.6.1, адвокат може приступити до виконання професійних обов’язків за умови негайного повідомлення іншого адвоката.

5.7. Фінансові зобов’язання
У випадку, якщо у процесі підтримання професійних відносин між членами об’єднань адвокатів держав Співтовариства адвокат не обмежується дачею рекомендацій іншому адвокату або представленням його клієнту, а сам доручає кореспонденту брати участь у розгляді будь-якої справи або звертається до нього за консультацією, адвокат несе особисту відповідальність, навіть у разі неплатоспроможності клієнта, за виплату гонорарів і компенсацію витрат, що належать зарубіжному кореспонденту. Проте вищезгадані адвокати при встановленні професійних відносин мають право укласти спеціальну угоду з даного питання. Далі адвокат-поручитель має право обмежити відповідальність за фінансовими зобов’язаннями певними сумами гонорару і компенсації витрат за умови попереднього повідомлення кореспондента про відмову від відповідальності.

5.8. Навчання молодих адвокатів
З метою подальшого підвищення взаємної довіри і співробітництва адвокатів держав Співтовариства, що здійснюються в інтересах клієнтів, уявляється необхідним всебічне поширення інформації про законодавство і юридичні процедури, що існують в різних державах Співтовариства. У зв’язку з вищевказаним і з урахуванням необхідності адекватної професійної підготовки молодих адвокатів, адвокатам слід приділяти належну увагу навчанню молодих колег з інших держав Співтовариства.

5.9. Вирішення спорів між адвокатами різних держав Співтовариства
5.9.1. Якщо на думку адвоката його колега з іншої держави Співтовариства допустив будь-яке порушення правил професійної етики, йому належить звернути на цей випадок увагу інших колег.
5.9.2. У разі виникнення спору між адвокатами з різних держав Співтовариства, пов’язаного з будь-яким питанням їх професійної діяльності, їм належить в міру можливості намагатися вирішувати його шляхом взаємної згоди.
5.9.3. У разі виникнення ситуацій, передбачених у пунктах 5.9.1 і 5.9.2, адвокат не повинен здійснювати будь-які юридичні дії, спрямовані проти його колеги з іншої держави Співтовариства без попереднього повідомлення об’єднань адвокатів, членами яких вони обидва є, з метою надання об’єднанням адвокатів можливості врегулювання вищевказаного спору.

Бюлетень законодавства іюридичної практики України
„Адвокатура в Україні”,Київ, „Юрінком”, N 1, 2000 р.


  Назад