Корисна інформація / Решение ВККА от 10.02.2006 года №IV/18-2.1"Относительно обжалования решения Ивано-Франковской областной КДКА о анулировании свидетельства о праве на занятие адвокатской деятельностью"
ВИЩА КВАЛІФІКАЦІЙНА КОМІСІЯ АДВОКАТУРИ ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від 10 лютого 2006 року N IV/18-2.1




Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, розглянувши у відкритому засіданні справу за скаргою адвоката П. В. М. на рішення дисциплінарної палати Івано-Франківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 18.03.2005 р., встановила:

До дисциплінарної палати Івано-Франківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга Я. М. К. на дії адвоката П. В. М., в якій скаржниця зазначила, що 17.08.2004 р. уклала з адвокатом П. В. М. угоду про надання правової допомоги по цивільній справі, яка розглядалась Коломийським міськрайонним судом. Я. М. К. заплатила адвокату гонорар в сумі 100 доларів США, але квитанції про внесення коштів адвокат не видавав. 20.01.2004 р., 05.12.2004 р. та 07.12.2004 р. заплатила додатково адвокату відповідно 550 доларів США, 530 грн. та 220 грн.

Скаржниця вважала, що адвокат П. В. М. обманув її та не надав належним чином юридичної допомоги і просила притягнути його до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням дисциплінарної палати Івано-Франківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 18.03.2005 р. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката П. В. М. було анульовано за порушення адвокатом вимог ст. 11, ч. 2 ст. 17 Правил адвокатської етики. 18.11.2005 р. Івано-Франківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури було прийнято відповідне рішення.

Не погоджуючись із застосованим дисциплінарним стягненням, П. В. М. подав скаргу на рішення Івано-Франківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

У скарзі П. В. М. вказує, що рішення комісії є надто суворим, що кошти він не повернув через фінансову скруту, просить пом'якшити покарання.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вважає, що скарга П. В. М. не підлягає до задоволення. До цього висновку Вища кваліфікаційна комісія адвокатури дійшла з огляду на наступне.

17.08.2004 р. адвокат П. В. М. уклав з Я. М. К. договір про надання юридичної допомоги, як позивачці по цивільній справі в Коломийському міськрайонному суді. Відповідно до п. 2.1 договору адвокат взяв на себе зобов'язання надавати консультації, висновки, довідки з правових питань, складати необхідні процесуальні документи, особисто брати участь по захисту прав та законних інтересів клієнта в суді. На порушення вимог ст. 17 Правил адвокатської етики в договорі не визначена сума гонорару та фактичних видатків адвоката.

21.02.2005 р. головою дисциплінарної палати порушено дисциплінарне провадження щодо адвоката П. В. М. та зобов'язано його подати на засідання палати книгу обліку прибутків та витрат, квитанцію про отримання гонорару від Я. М. К. та досьє адвоката по цивільній справі. Розгляд дисциплінарної справи було призначено на 04.03.2005 р. В зазначений день адвокат П. В. М. на засідання дисциплінарної палати не з'явився, запитуваних вище документів не подав. Дисциплінарна палата двічі відкладала розгляд справи, але адвокат П. В. М. на засідання палати не з'явився, пояснень не подав, вимог щодо подання витребуваних документів не виконав.

Частина 2 ст. 17 Правил адвокатської етики передбачає, що в угоді про надання правової допомоги в будь-якому випадку мають бути визначені розмір гонорару, порядок його обчислення та інше. Однак у договорі, укладеному між П. В. М. та Я. М. К., розмір гонорару не було обумовлено. Таким чином, в діях адвоката П. В. М. є порушення Правил адвокатської етики, а саме - ст. 17.

Крім цього, 17.12.2004 р. адвокат П. В. М. на вимогу Я. М. К. написав письмове зобов'язання про повернення частини гонорару в сумі 2200 грн. до 22.12.2004 р., однак не виконав його, чим порушив ст. 11 Правил адвокатської етики, де зазначено, що адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним, не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших протизаконних засобів досягнення своїх професійних чи особистих цілей, поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується в різних відносинах.

Тому висновки дисциплінарної палати та комісії в цілому про необхідність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю є обґрунтованими. Тим більше, зважаючи на те, що 24.09.2004 р. П. В. М. вже притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження, однак не виправився. З огляду на це, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури не бере до уваги доводи П. В. М. про те, що надалі він уникатиме порушень у своїй діяльності.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 14 Закону України "Про адвокатуру", пп. 10, 20 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вирішила:

1. В задоволенні скарги П. В. М. на рішення дисциплінарної палати Івано-Франківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 18.03.2005 р. відмовити.

2. Про прийняте рішення повідомити скаржника.

3. Матеріали справи повернути до регіональної КДКА.

Голова Вищої кваліфікаційної
комісії адвокатури


С. Ф. Сафулько


Надруковано:
"Адвокат",
N 2, 2006 р.


  Назад