(доповнення до статті надрукованої в інформаційному бюлетені № 4 за 2006 рік)



Не маючи ілюзій щодо законотворчої діяльності Верховної Ради України, треба констатувати той факт, що все ж таки 14 грудня 2006 року згідно із Законом № 462-V у відповідність до Конституції України більш ніж через три з половиною роки було приведено положення ч.6 ст.234, ч.3 ст.236 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК України), які унеможливлювали розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи.
Кримінально-процесуальний кодекс України було доповнено ст.236-7, яка регламентує можливість оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи, ст.236-8, яка регламентує порядок розгляду судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи та внесено змін до ст.206, ст.349, ст.382.
Вказані норми процесуального права конкретизують процес розгляду та апеляційного оскарження скарг на постанови про порушення кримінальних справ, а саме:

- п.4 ч.1 ст.206 КПК України надає суду можливість зупинення слідчих дій на час розгляду скарги;
- ч.1 ст.236-7 КПК України встановлює сам факт можливості оскарження постанови про порушення кримінальної справи та підсудність;
- ч.2 та ч.3 ст.236-7 КПК України регламентує порядок подання скарги на постанову про порушення кримінальної справи щодо певної особи та за фактом вчинення злочину;
- ч.4 ст.236-7 КПК України закріплює можливість оскарження на протязі усього часу перебування справи в провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства;
- ч.1, ч.2, ч.11, ч.12, ч.13, ч.15, ч.16, ч.17, ч.18, ч.19, ч.20 ст.236-8 КПК України встановлюють терміни, порядок та наслідки розгляду скарги;
- ч.3, ч.4 та ч.5 ст.236-8 КПК України регламентують питання змісту та набуття законної сили постанови про відкриття провадження;
- ч.6, ч.7, ч.9 та ч.10 ст.236-8 КПК України встановлюють обов’язки сторін, які беруть участь у судовому розгляді та наслідки їх невиконання;
- у разі зупинення слідчих дій строк розгляду скарги згідно з ч.8 ст.236-8 КПК України не враховується у строк досудового слідства;
- права сторін закріплені у ч.14 ст.236-8 КПК України;
- терміни та порядок апеляційного оскарження постанови суду регламентує ч.21 ст.236-8, ч.6 ст.349, ч.1 ч.3 ст.382КПК України.

Проводячи порівняльний аналіз процесу оскарження постанови про порушення кримінальної справи, який нарешті закріплено в кримінально-процесуальному кодексі України з тим, що був регламентований рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30.01.2003 року та листом Голови Верховного Суду України від 12.02.2003 року № 5-13н44 можливо зробити висновок про те, що незважаючи на деякі нюанси, можливості оскарження значно розширено. Це стосується на сам перед зупинення слідчих дій на період розгляду скарги та вирішення судом питання скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей і поновлення прав, щодо яких встановлено обмеження.
Сам факт прийняття Верховною Радою України Закону № 462-V є важливим кроком на шляху захисту конституційних прав людини.
Але (і на це треба звертати увагу) в практиці є випадки коли судді, навіть апеляційної інстанції, й до теперішнього часу (!!!) вважають оскарження постанови про порушення кримінальної справи втручанням в слідчі дії та порушенням процесуальної незалежності слідчих.
Щиро сподіваюсь на те, що матеріал, який викладено в статті буде корисний для колег адвокатів.

Адвокат В.Г.Тесленко